Механіко-математичний факультет відіграє провідну роль у підготовці механіків та математиків високого рівня, дослідження яких сприяють розвитку теоретичної та прикладної механіки та розвитку математичної науки.

Механіка і математика - фундамент сучасної науки.

Математика і механіка - науки стародавні.
Історія пам’ятає чимало яскравих імен та фундаментальних відкриттів, пов’язаних з розвитком цих наук. В усі часи математика лежала в основі точного природознавства, а разом з механікою була фундаментом всіх технічних знань, основним інструментом у пізнанні загальних закономірностей будови Всесвіту.
В останні десятиліття значення математики та механіки у загальній системі знань ще більш зросло. Однією з причин цього зростання є необхідність в управлінні складними та великими системами різної природи. Механіка відповідальна за розрахунок траєкторії польоту космічного корабля, конструкцію атомного реактора, передбачення місця та глибини залягання корисних копалин, прогнозування погоди і т.п. Навіть конструювання олівця не обійдеться в наші часи без механіки. Проблема управління складними системами - це в значній мірі проблема створення відповідних математичних методів.
Областями застосування математики стали біологія, психологія, соціологія, метеорологія, економіка, медицина, лінгвістика, не кажучи вже про нові напрямки фізики та хімії. Характер застосування математики докорінно змінився; найбільш абстрактні в минулому напрямки математичної думки - математична логіка, функціональний аналіз, топологія, теорія груп, теорія ймовірностей - стали причетними до застосування математики в найрізноманітніших як теоретико-пізнавальних, так і практичних проблемах. Однією з найперших та невід’ємних областей застосування математики є механіка.
Механіка - одна із головних наукових основ техніки. Немає галузі промисловості та техніки, де б ми не мали справу з елементами конструкцій, споруд, машин та приладів, з масами рідин, газів, сипучих матеріалів та їх сумішей. Всі ці елементи і маси знаходяться у взаємодії один з одним і з навколишнім середовищем. Необхідно розрахувати і спроектувати конструкцію так, щоб механічні взаємодії її частин і маси найкращим чином забезпечували протікання основного процесу, для якого вона призначена. Для цього в свою чергу необхідно вивчити механічні властивості матеріалів, із яких виготовлений елемент конструкції, мас що рухаються в ній, та їх зміни при взаємодії в процесі руху в складних фізико-хімічних умовах.
На основі теоретичного і експериментального аналізу явищ механіка вивчає і розробляє основні закони взаємодії тіл, частинок і мас, вивчає механічні властивості різних середовищ, виражає ці закони і властивості у вигляді математичних співвідношень, формулює найбільш загальні постановки математичних задач механіки. Не займаючись деталями розрахунку конкретних конструкцій і споруд, механіка створює теоретичні основи розрахунків, які застосовуються в різноманітних галузях техніки і промисловості.
Механіко-математичний факультет готує спеціалістів широкого профілю в області механіки, математики і прикладної математики, які володіють як теоретичними знаннями, так і технікою побудови математичних моделей та проведення наукового експерименту. Десятки спеціальних курсів і семінарів забезпечують здатність самостійної роботи випускників в багатьох напрямках математики і механіки. Враховуючи необхідність фундаментальної підготовки фахівців з математики та механіки, навчальні плани факультету передбачають вивчення базових дисциплін: математичного аналізу, аналітичної геометрії, вищої алгебри і геометрії, диференціальних рівнянь, рівнянь математичної фізики, теорії функцій комплексного змінного, функціонального аналізу, теорії ймовірності і математичної статистики, оптимального керування, математичної логіки, інформатики, ЕОМ та програмування, методів обчислення, теоретичної механіки, механіки суцільних середовищ, фізики і т.д.
На перших курсах студенти навчаються за єдиними програмами, а потім продовжують навчання на одній із кафедр відділення механіки механіко-математичного факультету за своїм вибором. Під керівництвом досвідчених педагогів факультету та провідних вчених наукових установ Національної академії наук України студенти проходять навчання з актуальних проблем, працюють над курсовими і дипломними роботами. Чимало студентів включаються в наукову роботу ще під час навчання на молодших курсах, причому все більша їх кількість займається прикладними задачами. Традиційними є успіхи студентів механіко-математичного факультету на олімпіадах і конкурсах наукових робіт. Біля чверті випускників продовжують свої наукові дослідження в аспірантурі факультету та наукових установах Національної академії наук України. Значна частина випускників нашого факультету працює чи продовжує спеціалізоване навчання в наукових центрах світу. Провідні університети та інститути США та Європи охоче приймають наших випускників, небезпідставно оцінюючи винятково високий рівень їх професійної придатності, яка стоїть за відомою назвою механіко-математичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка - вузу, який був заснований ще в 1834 році.

Механіка: шляхи розвитку науки.

Слово “ механіка” перекладається від грецького слова “механе”, і означає “машина”, і, зазвичай, перекладається як “мудрість” або “хитрощі”. Механіку визначають як науку про рух і взаємодію матеріальних тіл. В даний час механіка є основою знань багатьох явищ природи і теоретичної бази техніки.
Механіку можна вважати складовою частиною фізики. Але більш правильно ці дві науки розглядати як суміжні області вивчення природознавства. Особливістю механіки, порівняно з іншими розділами фізики, є можливість представити її дедуктивним методом на основі певного набору аксіом. За словами Ньютона “ механіка є точно викладена і доведена наука про рух”, що нерозривно пов`язує механіку з математичними дисциплінами.
Механіка зародилася в давні часи. В рукописах давньогрецького вченого Аристотеля (384-322 до н.е.) зберігається перша згадка про вчення про рух, яке дійшло до нас. Проте згодом виявилось, що його положення не підтверджується практикою. Ось чому основи сучасних механічних уявлень відносять до легендарного Архімеда (217-212 до н.е.), який розробив вчення про рівновагу тіл, встановив правило важеля, закон додавання паралельних сил, заклав основи гідростатики.
Новий визначальний імпульс механіка отримала в епоху Відродження. Видатну роль в цьому зіграли праці одного із засновників точного природознавства Галілео Галілея (1564-1642). Праці Галілея, відкриття Миколи Коперніка (1473-1543), ”який зупинив Сонце і зсунув Землю”, встановлення законів руху планет Іоганом Кеплером (1571-1630), послужили припущенням і фундаментом для здійснення першої всеохоплюючої системи механічних уявлень, яку називають класичною механікою. Її геніальним засновником був Ісак Ньютон (1643-1727). Ньютонова картина всесвіту і механічного руху здійснила великий вплив на подальший розвиток фізики, механіки і всього природознавства. Альберт Енштейн писав: “Все що було здійснено після Ньютона, є подальшим органічним розвитком його ідеї і методів”.
Леонард Ейлер (1707-1783) огорнув механіку в математичні формули. Його наукові доробки великі - більше 800 робіт з усіх розділів математики і механіки. Практично всі розділи механіки опираються на формули та теореми Л. Ейлера. Вчителем Л.Ейлера був видатний математик-механік Іоганн Бернулі. Сини Бернулі - Микола і Данило - також видатні механіки, довгий час разом з Л.Ейлером, працювали в Росії. Згадуючи механіку тих часів, неможливо не згадати імена французьких вчених Ж.Даламбера, Л.Пуансо, П. Мопертюї, П.Лапласа, П.Пуассона і Жозефа Луї Лагранжа (1736-1813). Видатною заслугою Ж.Лагранжа стало те, що він знайшов найбільш загальні закономірності класичної механіки, загальний алгоритм, який приводить до розв’язку довільної задачі динаміки. Його знаменита праця “Аналітична механіка” дала поштовх розвитку науки на багато років.
Другу, після І.Ньютона, революцію в механіці здійснив А. Ейнштейн (1859-1955) - творець теорії відносності, яка суттєво змінила уявлення про простір, час і матерію. Ньютонівська механіка здатна правильно враховувати взаємодію між тілами лише у випадку малих їх швидкостей (відносно швидкості світла). Дані деяких дослідів (дослід Майкельсона) показали, що для швидкостей, близьких до швидкості світла, вона не працює. Це стимулювало А. Ейнштейна до перегляду уявлень про простір та час. Одне з основних положень спеціальної теорії відносності є постулат про повну рівноправність всіх інерціальних систем відліку.
Історично розвиток механіки неможливо відділити від її розвитку в царській Росії та Радянському Союзі. В зв’язку з цим варто відзначити, що значний вплив на цей процес мали праці М.В.Остроградського (1801-1862), який відкрив один із основних принципів механіки - принцип найменшої дії, теоретика космонавтики Е.Д.Ціолковського, основоположників сучасної аерогідродинаміки М.Е.Жуковського (1847-1921) та С.А.Чаплигіна (1869-1942), фундаторів математичних методів теорії пружності М.І.Мухелішвілі (1891-1976), А.І.Лурьє (1901-1980), Л.І.Седова (1907-2001), М.Л.Лаврентьєва (1900-1980) та багатьох інших. Значний внесок у розвиток сучасної механіки та розвитку її методів внесли вчені факультету, зокрема академіки Савін Г.М., Коваленко А.Д., Кільчевський М.А. та їх учні - академік Грінченко В.Т., член кор. НАН України Улітко А.Ф., професори Горошко О.О, Карнаухов В.Г., Савченко В.І. Сьогодні на кафедрах механіки працює ціла плеяда вчених, зокрема професори Маципура В.Т., Лимарченко О.С., Мольченко Л.В., які успішно продовжують наукові традиції, закладені старшими поколіннями вчених-механіків Київського університету. Науково-технічна революція, вимоги громадянського суспільства визначає шляхи розвитку механіки. Спектр проблем цієї науки великий: теорія руйнування, динаміка хімічно активних середовищ, течія і хвилі в атмосфері і океані, теорія літальних апаратів, ракетних двигунів, способи утримання плазми в магнітному полі і багато інших задачах. Нові складні задачі потребують і нових методів її вирішення.
Розвиток обчислювальної техніки надав механікам можливості аналізу найбільш складних задач, які здавалися в недавньому минулому такими, що не мають розв’язку.

Що вивчають на спеціальності “МЕХАНІКА”.

За спеціальністю «механіка» готують спеціалістів з теоретичної механіки, теорії пружності та пластичності, гідромеханіки, теорії оболонок, і т.п.
Щоб навчитися розв’язувати сучасні задачі механіки, студенти одержують фундаментальну математичну освіту. Тому на перших курсах вони вивчають загальні математичні дисципліни: математичний аналіз, алгебру і аналітичну геометрію, диференціальну геометрію і теорію поля, диференціальні рівняння, теорію ймовірності. Сучасна механіка не обмежена аналітичними методами цих математичних дисциплін. Створення комп’ютерної техніки значно розширило її можливості. Щоб вміти ними користуватися механіки з перших курсів навчаються працювати на комп’ютерної. Теоретичні знання вони одержують в розширеному курсі “Інформатика та програмування”, а навички користування з сучасною обчислювальною технікою набувають під час спеціального навчального практикуму.
Після загального знайомства з майбутньою спеціальністю на курсі “Вступ до спеціальності” з другої половини першого навчального року починається вивчення базової дисципліни професійної підготовки - теоретичної механіки. В рамках відповідного курсу студенти спочатку вивчають статику, навчаючись розраховувати рівновагу системи тіл, знаходити реакції. Такого роду задачі часто зустрічаються в будівництві, машинобудуванні та інших галузях техніки.  Наступні розділи теоретичної механіки, який вивчають механіки - кінематика і динаміка. Методи кінематики і динаміки цікаві і різноманітні так само, як цікаві і різноманітні проблеми, розв’язані за їх допомогою. Тут і політ ракет, і стійкість кораблів, і розрахунок станків, і орієнтація супутників, і кримінологічна експертиза різних інженерних і автомобільних аварій, і артилерійські балістичні задачі та багато інших.
Після вивчення в курсі теоретичної механіки законів руху окремих матеріальних частинок, студенти переходять до теорії руху суцільних середовищ, тобто рідин, газів, твердих тіл. Інженерне застосування цих теорій студенти опановують в курсах основи механіки суцільних середовищ, теоретичної гідромеханіки, теорії пружності і опору матеріалів та будівельної механіки. На старших курсах студентам починають читати спеціальні розділи механіки суцільних середовищ і теорії коливань і хвиль. В окремий курс виділені чисельні методи знаходження розв`язків задач механіки суцільних середовищ, за допомогою яких стало можливим знаходити розв’язки задач, які вважалися в докомп`ютерну епоху безнадійно складними задачами, наприклад,  про обтікання тіл складної форми. В курсах теорії пружності і гідромеханіки студенти знайомляться з основними аналітичними та чисельними методами цієї науки, які дозволяють розрахувати міцність і руйнування будівельних конструкцій, поведінку нових конструкційних матеріалів, сейсмічні хвилі, течії рідин і газів, зокрема при наявності різних типів границь.
Широке застосування сучасної електронно-обчислювальної техніки в прикладній математиці та механіці пояснюється також впровадженням в промислове виробництво автоматизованих систем управління, тому висококваліфікований спеціаліст з механіки обов`язково повинен володіти всіма можливостями ЕОМ. При цьому студенти-механіки, які почали вивчати програмування на перших курсах, слухають цикл лекцій з операційних систем - основам програмного забезпечення обчислювальної техніки, з питань реалізації теоретичних методів механіки на ЕОМ.
Студентам також читається широке коле спеціальних курсів з механіки, в яких викладається сучасне використання класичних методів механіки до актуальних наукових і конструкторських задач. Ці курси сприяють подальшому вибору напрямків вузької спеціалізації, вибору тем дипломних робіт, напрямків подальшого працевлаштування і аспірантської підготовки.
На кафедрах механіки є навчальні лабораторії. Лабораторії забезпечені приладами не тільки для дослідження фізичних та механічних властивостей матеріалів, але і сучасним устаткуванням, зокрема, інтерференційно-голографічним, для проведення наукових досліджень з визначення напруженого і деформованого стану конструкцій в реальному часі. В аеродинамічній трубі, яка забезпечена складним комплексом електронно-обчислювальних приладів, обдуваються моделі літаків, окремих тіл складної форми. Багато студентів беруть участь в наукових розробках кафедр. Результати цих робіт доповідаються в студентських наукових гуртках та під час проведення щорічних студентських наукових конференцій. Кращі із них друкуються в наукових виданнях.
Щороку кращі випускники студентів-механіків мають нагоду вступати в аспірантуру на факультеті, а також в провідні установи Національної академії наук України, з якими кафедри підтримують тісні стосунки.

Яку кваліфікацію отримують і де працюють випускники-механіки.
Відділення механіки складається з двох кафедр - кафедри теоретичної та прикладної механіки і кафедри механіки суцільних середовищ. Ці кафедри готують бакалаврів механіки (4 роки навчання), спеціалістів та магістрів механіки (термін навчання відповідно 5 і 6 років) з таких спеціалізацій: аналітична механіка та динаміка твердого тіла, механіка твердого деформівного тіла, механіка рідини, газу та плазми.
Після закінчення Київського національного університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю 8.0803301 - Механіка, спеціалісту-механіку присвоюється подвійна кваліфікація “Механік, математик-прикладник”.
Спеціаліст-механік має базову підготовку, яка дозволяє йому приймати участь у науково-дослідних та конструкторських роботах, в промисловій діяльності в області теоретичної і прикладної механіки, в залежності від спеціалізації. Крім того, спеціаліст-механік, має високий рівень знань в області загально-математичних дисциплін. Випускники-механіки працюють у виробничих та навчальних лабораторіях, проектних та конструкторських бюро інститутів мережі НАН України та промислових підприємств (наприклад на АНТК ім. О.К.Антонова). Фундаментальна підготовка механіків як математиків-програмістів робить їх універсальними спеціалістами широкого профілю. При цьому спеціалісти-механіки, відповідно до своєї дипломної кваліфікації, направляються також на роботу в обчислювальні центри, як програмісти. При бажанні вони можуть викладати математику, фізику в середній школі. Університетська освіта механіків, що навчалися за програмою підготовки магістр механіки, надає їм право викладати теоретичну механіку, опір матеріалів, вищу математику і ряд інших дисциплін у вищих навчальних закладах II-IV рівня акредитації. Багато випускників факультету працюють в бізнес-структурах, переважно виконуючи роботи по інформаційній підтримці виробничої діяльності і моделюванню різних ринкових ситуацій.

ДОВІДКА для АБІТУРІЄНТІВ.

Конкурсний відбір абітурієнтів проводиться на основі результатів загально-державного тестування.
У заяві абітурієнт вказує про бажання вчитися на відділенні МЕХАНІКА.
Для вступу на механіко-математичний факультет треба мати результати тестів з математики, української мови, фізики або іноземної мови (за вибором). Приймається до уваги також середній бал атестату.
Зарахування відбувається лише після надання оригіналів документів.
Під час подачі документів можна буде одержати консультації з різних питань навчання і обраної спеціальності від провідних фахівців факультету.
Також більш детально про правила прийому до Київського національного університету імені Тараса Шевченка на механіко-математичний факультет можна довідатися за наступним
Русский English Українська
Механіко-математичний факультет

Кафедра механіки суцільних середовищ
Головна Склад кафедри Історія кафедри Абітурієнту Контакти
Бібліотека Розклад занять Навчання Публікації
посиланням.